1. (у фізиці, техніці) Такий, що не має електродів або функціонує без використання традиційних електродів; пов’язаний з методами, при яких електричний розряд, нагрівання чи підсвічування середовища відбувається без безпосереднього контакту з електродами.
2. (у технологіях освітлення) Стосовний безелектродних ламп, у яких світло виникає внаслідок збудження газу в колбі високочастотним електромагнітним полем, що створюється зовнішньою котушкою, без внутрішніх електродів.