Стан, коли людина або група людей не мають постійного житла, що забезпечувало б безпечні та стабільні умови для проживання, часто внаслідок соціальної виключеності, бідності чи інших обставин.
Явище в суспільстві, що характеризується наявністю людей без власного житла, які змушені ночувати на вулиці, в неналежних для цього приміщеннях або в спеціальних закладах тимчасового перебування.