бездольниця

[bɛzdolʲnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Література) –

    Жінка або дівчина, яка не має щастя, долі; нещасна, приречена на страждання жінка.

  2. (Література) –

    (У фольклорі та поетичній мові) Уособлення недолі, злиденної долі, часто персоніфікований образ.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бездольниця, р. бездольниці, д. бездольниці, з. бездольницю, о. бездольницею, м. бездольниці, к. бездольнице

Більше записів