1. Людина, яка не має долі, щастя; нещасна, пригноблена людина.
2. У народній творчості: персонаж, часто молодий чоловік або дівчина, що страждає від несправедливої долі, лиха, пригноблення.
бездольник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І щовечір близь фонтана Молодий стояв невольник, Там, де плещуть ясні води… Він марнів, марнів, бездольник. От, як стій, колись царівні Забажалося спитати: «Як зовуть тебе, молодче?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |