безбатьківщина

[bɛzbɑtʲkiʋʃt͡ʃɪnɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Соціологія) –

    Стан дитини або підлітка, який залишився без батьківського піклування, опіки та виховання через смерть, відсутність або невиконання батьками своїх обов’язків; сирітство.

  2. (Історія) –

    Період в історії України (зокрема, XVII–XVIII століть), коли через внутрішню боротьбу, зовнішній тиск та відсутність міцної центральної влади відчувався політичний безлад, безвладдя та соціальна нестабільність.

  3. (Соціологія) –

    Переносно: стан безвладдя, беззаконня, безпорядку, коли відсутня чітка організація, керівництво або система управління в якійсь сфері життя.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. безбатьківщина, р. безбатьківщини, д. безбатьківщині, з. безбатьківщину, о. безбатьківщиною, м. безбатьківщині, к. безбатьківщино

Більше записів