безбережність

1. Власна назва, що позначає філософсько-етичну концепцію, запропоновану українським письменником і мислителем Валер’яном Підмогильним, яка описує ідеальний стан внутрішньої свободи, духовної повноти та відкритості світу, досягнутий через подолання особистих обмежень і прагнення до абсолюту; стан “берега” для самого себе.

2. (У розширеному вживанні) Стан необмеженості, абсолютної внутрішньої свободи, духовної самодостатності та відчуття єдності з безмежністю світу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |