Історичний термін для позначення політики та ідеології, спрямованих на ліквідацію інституту сільського духовенства (батченків) та секуляризації церковного життя в західноукраїнських землях у другій половині XIX — початку XX століття, зокрема серед греко-католиків.
Суспільно-політичний рух, що виник у Галичині та Буковині, представники якого виступали за скасування обов’язкового безшлюб’я для греко-католицьких священиків (целібату) та право їхніх дітей на спадкування церковних земель, що мало запобігти ополяченню та латинізації української церкви.