бесідниця

1. Жінка, яка вміє й любить вести бесіду, підтримувати розмову; красномовна, товариська жінка.

2. Заст. Жінка, яка проводить релігійно-моральні бесіди, повчальні розмови; проповідниця.

3. Заст. У західних областях України: жінка, яка очолює традиційне дівоче або жіноче товариство (“бесіду”), організовує його роботу та дозвілля.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |