1. Той, хто бере участь у бесіді, розмові; співрозмовник.
2. Застаріле: той, хто вміло веде бесіду, красномовець, оповідач.
3. Застаріле: той, хто читає або виголошує бесіди (повчання, проповіді) релігійного змісту; проповідник.
бесідник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Талановитий композитор, веселий бесідник, сміхун, відважний і одчайдухий в поводженні з тюремною адміністрацією та зі слідчим, як горда, високоосвічена людина. Досить міцної будови до того ж. І в той же час до божевілля боїться мишей. — Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |