бенедиктин

1. Монах католицького чоловічого чернечого ордену, заснованого святим Бенедиктом Нурсійським у VI столітті, який живе за правилом «Молись і працюй» (Ora et labora).

2. Солодкий лікер на основі трав’яних настоїв (частіше з використанням ароматичних трав, меду та прянощів), який спочатку виготовлявся монахами-бенедиктинцями у Франції.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |