бенедиктин

[bɛnɛdɪktɪn] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Релігія) –

    Монах католицького чоловічого чернечого ордену, заснованого святим Бенедиктом Нурсійським у VI столітті, який живе за правилом «Молись і працюй» (Ora et labora).

  2. (Кулінарія) –

    Солодкий лікер на основі трав’яних настоїв (частіше з використанням ароматичних трав, меду та прянощів), який спочатку виготовлявся монахами-бенедиктинцями у Франції.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бенедиктин, р. бенедиктину, д. бенедиктинові, з. бенедиктин, о. бенедиктином, м. бенедиктині, к. бенедиктине

Більше записів