Древослів

Словник Української Мови

бенедиктинець

[bɛnɛdɪktɪnɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Релігія) –

    Член католицького чернечого ордену, заснованого святим Бенедиктом Нурсійським у VI столітті, який живе за правилом «Молись і працюй» (Ora et labora).

  2. (Кулінарія) –

    Рід лікеру на основі трав’яних настоїв, що виготовляється за традиційним рецептом ченців-бенедиктинців.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бенедиктинець, р. бенедиктинця, д. бенедиктинцеві, з. бенедиктинця, о. бенедиктинцем, м. бенедиктинцеві, к. бенедиктинцю

Більше записів