басилей

[bɑsɪlɛj] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Титул верховного правителя в Стародавній Греції, зокрема в мікенську епоху та в ранніх грецьких полісах, аналогічний царю або володарю; також особа, що носить цей титул.

  2. (Історія) –

    У Візантійській імперії — офіційний титул імператора (василевс), що вживався поряд із титулом «автократор».

  3. (Історія) –

    У сучасній українській історичній термінології — позначення монарха, царя або верховного вождя в давньогрецькому суспільстві гомерівського та архаїчного періодів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. басилей, р. басилея, д. басилеєві, з. басилея, о. басилеєм, м. басилеєві, к. басилею

Більше записів