Древослів

Словник Української Мови

басилевс

[bɑsɪlɛʋs] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Титул монарха у Візантійській імперії, офіційна назва імператора; цар.

  2. (Історія) –

    У Стародавній Греції (зокрема в мікенську епоху та в елліністичних державах) — цар, володар, верховний правитель.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. басилевс, р. басилевса, д. басилевсові, з. басилевса, о. басилевсом, м. басилевсі, к. басилевсе

Більше записів