Словник Української Мови
Буква
1. (діал., зневажл.) Стара, немічна або неохайна жінка; те саме, що бабище.
2. (діал., зневажл.) Про будь-яку жінку (зазвичай літню або середнього віку), часто з відтінком несхвалення або грубості.
3. (діал., фам.) Уживається як звертання до літньої жінки, часто з відтінком несхвалення або іронії.
Приклад 1:
— била себе ребром долонi по згину стиснутої в кулак лiвицi, — в Америцi блатне бабисько навчилося лаятись по‑анлiйському, особливо гарно вдавалося йому “Шшiт!” — котяче шипiння з дугасто вигнутою спиною, а також презирливе “О, кам он — гiв мi е брейк!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”