бабич

[bɑbɪt͡ʃ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Прізвище українського походження, що походить від слова «баба» у значенні бабуся, стара жінка або повитуха.

  2. (Мистецтво) –

    (заст., діал.) Назва народної гри, коли палицею (бабичем) вибивають за межі майданчика спеціально встановлені різні фігурки з дерева (найчастіше — «баби»).

  3. (Спорт) –

    (заст., діал.) Палиця, якою грають у однойменну гру.

  4. (Історія) –

    (заст., діал.) У давнину — чоловік, який виконував обов’язки повитухи або знахаря-чоловіка, що допомагав при пологах.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бабич, р. бабич, д. бабич, з. бабич, о. бабич, м. бабич, к. бабич

Більше записів