авжеж

1. Уживається для вираження ствердження, підтвердження чого-небудь, згоди з чиїмись словами; так, звичайно, безперечно, еге ж.

Приклади вживання

Приклад 1:
Авжеж… не те, що те­пер! – Я б сво­го за­раз, як бов­ку­на, запріг у сан­ча­та – та по дро­ва… а то те­пер у хаті та­ка хо­лод­не­ча, що аж вов­ки ви­ють,- ка­же хтось з гур­ту.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
— лотра радiсно ринулась йому навперейми, впiзнавши партнера, тiльки в цьому вони й були партнерами, — i вже невгавала, розпаношившись в умовах нiколи ранiше не звiданої свободи: “Я вчора голову почав лiпити”, — брався вiн розповiдати в її присутностi колезi‑скульптору, i лотра рвалася наперед, гублячи шпильки й гудзики в нестримному захватi словесного виверження: “Авжеж, злiпи собi, серце, голову, злiпи — не завадить!” — вiн темнiв на виду так, нiби замiсть кровi в лиця вдаряло чорнило, нахилявся їй до вуха: “Перестань мене пiдйобувати!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
Авжеж, тобi не було, а — їм, чи ти коли питався? Я також не уявляла, що таке буває, — тiльки ж як погано, аби ти, голубе, знав!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Частина мови: t.d. () |