Атріум — це центральний закритий двір у житлі давніх римлян, до якого виходила більшість кімнат. Він слугував основним місцем для сімейних зібрань. Тут розташовувався вівтар родинних божеств, а також у спеціальних скринях зберігалися воскові маски предків, які демонстрували родовід господаря. У пишних будинках атріум прикрашали мармуром, розписами на стінах, статуями в нішах та мозаїкою на підлозі. Спочатку в центрі було вогнище, пізніше замінене неглибоким басейном (імплювієм), куди через світловий отвір у даху (комплювій) потрапляла дощова вода.
У ранньому та класичному середньовіччі атріумом також називали оточений галереями двір перед або біля християнського храму. Він призначався для урочистих виходів єпископа до натовпу віруючих під час великих релігійних свят.
У сучасній архітектурі атріум — це багатосвітловий простір, який розвивається по вертикалі, з галереями на поверхах, що ведуть до приміщень різного функціоналу. Якщо такий простір має витягнуту горизонтальну форму і є багатосвітловим проходом, його іноді називають пасажем.