1. У візантійській та давньоруській антропонімії — особовий іменник, що утворений шляхом зворотного читання (анаграми) іншого імені, часто з метою створення літературного псевдоніма або криптоніма (наприклад, зворотне читання імені “Максим” дає “Кімакс”, але не є апокінімом у строгому сенсі; класичний приклад — грецьке ім’я “Аріон”, прочитане навпаки, дає “Нойра”).
2. У ширшому лінгвістичному вжитку — будь-яке слово або ім’я, утворене в результаті анаграми або читання іншого слова з кінця до початку (паліндромії).