Значення
- (Філософія) –
У давньогрецькій філософії та етиці — стан безтурботного спокою, душевної рівноваги та свободи від тривог і пристрастей, досягнення якого вважалося найвищою доброчесністю та метою мудреца (особливо в епікурейській та стоїчній школах).
- (Релігія) –
У релігійному контексті — блаженний, вічний спокій душі після смерті, заспокоєння; часто вживається як синонім до поняття “вічний спокій”.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. апокойн, р. апокойна, д. апокойнові, з. апокойна, о. апокойном, м. апокойні, к. апокойн