Значення
- (Лінгвістика) –
У візантійській та давньоруській антропонімії — особовий іменник, що утворений шляхом зворотного читання (анаграми) іншого імені, часто з метою створення літературного псевдоніма або криптоніма (наприклад, зворотне читання імені “Максим” дає “Кімакс”, але не є апокінімом у строгому сенсі; класичний приклад — грецьке ім’я “Аріон”, прочитане навпаки, дає “Нойра”).
- (Лінгвістика) –
У ширшому лінгвістичному вжитку — будь-яке слово або ім’я, утворене в результаті анаграми або читання іншого слова з кінця до початку (паліндромії).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. апокіне, р. апокіного, д. апокіному, з. апокіне, о. апокіним, м. апокінім, к. апокіне