АНГЕЛЯ́ТОЧКО, іменник, середній рід, істота. Пестливо-здрібніла форма до ангелятко; уживається як лагідне звертання до дитини або близької людини, підкреслюючи ніжність, безневинність, чистоту.
ангеляточко
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Отож і спить собі дитина, Мов ангеляточко в раю. І на єдиную свою Та дивиться і плаче Тихенько-тихо.
— Семенко Михайль, “Кобзар”
Частина мови: іменник (однина) |