Тлумачення із “Словника української мови”* П О ШЕПТОМ , присл., рідко . Те саме , що п о шепки . Сидять вони [ діти ] у темноті на печі , дожидають матір з поденщини і мовчать , тільки часом Галя пожахнеться і пошептом питає : « Що ж, як кава прийде ?» ( Вовчок , І, 1955, 289); – Ой , зомлію ! – так смердить горілка на всю хату , – говорила пошептом Олеся Казанцеву на вухо (Н.- Лев ., III, 1956, 148); « Та хто там такий ? – голосом обзивається бабуся , а до мене вп’ять [ знову ] пошептом : – Лізь , лізь , кажу тобі !» – і пхає мене до бовдура (Хотк., І, 1966, 69). Тлумачення із “Словника української мови”* П О ШЕПТ , у, ч., рідко . 1. Те саме , що ш е піт . * Образно . Київ .. стрів Дорку тихим пошептом каштанів (Ю. Янов., Мир , 1956, 72). 2. Перешіптування . – Чув я – кипить в громаді , Пошепти грізні пішли : « Вбиймо пана ! Все одно нам ! Нема правди на землі !» (Фр., X, 1954, 246).
пошептом
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— сказав йому Радюк пошептом. Радюк похопився одійти од Кованька, бо його брав острах, щоб він часом і справді не встругнув якоїсь школярської штуки.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |