АНАМОРФ, -а, чол. 1. У мінералогії та кристалографії — мінерал або кристалічна речовина, що утворилася внаслідок анаморфізму (перетворення гірських порід під дією високих температур і тиску).
2. У біології — організм, що виник у результаті анаморфозу (типу індивідуального розвитку з метаморфозом, за якого личинка поступово набуває ознак дорослої особини без різкої перебудови).