АНА́ФЕМА, и, жін.
1. У християнстві — церковне прокляття, відлучення від церкви, що вважається найвищим покаранням для віруючого. Накласти анафему на єретика.
2. перен., заст. Те саме, що прокляття (у 2 знач.); осуд, відкинення кого-, чого-небудь. Він виголосив анафему всім зрадникам.