АМПЕР, -а, чол. рід. Одиниця вимірювання сили електричного струму в Міжнародній системі одиниць (SI); дорівнює силі незмінного струму, який, проходячи двома паралельними прямолінійними провідниками нескінченної довжини та мізерно малого круглого перерізу, розташованими на відстані 1 метра один від одного у вакуумі, викликає між ними силу взаємодії, що дорівнює 2·10⁻⁷ ньютона на кожен метр довжини. Скорочено: А.
ампер
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Узагальнюючи результати досл і- дження дії магнітного поля на різні пров і- дники зі струмом, Ампер встановив, що сила Fd , з якою магнітне поле діє на ел е- мент довжини dl провідника зі струмом, що знаходиться в магнітному полі, прямо пропорційна до сили струму I в провідни- ку і до векторного добутку елемента д о- вжини ld на магнітну індукцію B : [ ]BldIFd = . Це співвідношення називається законом Ампера.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |