**Алгі́д**, -у, ч. 1. У хімії та фармакології — синтетичний або напівсинтетичний препарат, що застосовується як місцевий анестетик для знеболювання поверхневих тканин (шкіри, слизових оболонок) шляхом блокування натрієвих каналів у нервових закінченнях.
2. У медицині — стан організму, що характеризується різким зниженням температури тіла (гіпотермією) та порушенням кровообігу, який виникає внаслідок тяжкої інтоксикації або інфекційного захворювання; холерний алгід.