Словник Української Мови
Буква
АНЕСТЕ́ТИК, -а, чол. 1. Лікарський засіб або речовина, що викликає анестезію — втрату чутливості (здебільшого больової) у всьому тілі або в окремих його ділянках; знеболювальний препарат.
2. перен. Те, що притуплює гостроту сприйняття, почуттів або переживань, діє заспокійливо чи присипляє.
Приклад 1:
Лікарю-стоматологу для знеболювання необхідно ввести анестетик в крило піднебінну ямку з ротової порожнини. В ділянці якого анатомічно го утворення потрібно робити ін’єкцію?
— Невідомий автор, “017 Bilash Vp Anatomiia Opornorukhovogo Aparatu Splankhnologiia Tech”