Словник Української Мови
Буква
Анестезія, -ї, жін. 1. Медичний метод знеболювання, що полягає у тимчасовій втраті чутливості тканин або органів, зокрема больової, за допомогою спеціальних речовин (анестетиків) або фізичних впливів; застосовується під час хірургічних операцій, діагностичних процедур тощо.
2. Стан зниження або повної відсутності чутливості (больової, тактильної, температурної) в окремих ділянках тіла чи в усьому організмі, спричинений штучно (медикаментозно) або внаслідок патологічних процесів.
Приклад 1:
Ðåêîìåíäîâàí³ äîçè ë³äîêà¿íó (íà 70 êã ìàñè ò³ëà) Об’єм, мл Процедура Концентрація, % чистий адреналін Інфільтраційна 0,5 1,0 2,0 40 20 10 100 50 25 Внутрішньовенна 0,5 40 – Блокада нервових сплетень Плечове сплетення 0,5 1,0 2,0 40 20 10 100 50 25 Міжреберна 1,0 – 3–5 Паравертебральна 1,0 3–5 3–5 Пудендальна 1,0 10 10–20 Парацервікальна 1,0 10 – Блокада симпатичних нервів Зірчатий ганглій 1,0 5 5–10 Поперекові ганглії 1,0 10 5–20 Епідуральна анестезія Грудний відділ 1,0 2,0 10–20 5–10 15–30 5–15 1,0 10–20 15–30 Поперековий відділ Аналгезія Анестезія 1,5 2,0 5–15 5–10 15–30 10–25 Каудальний блок Аналгезія Анестезія 1,0 1,5 10–20 5–15 15–30 15–30 Ðîçä³ë 1. Àíåñòåç³îëîã³ÿ 95 ó 8 ðàç³â ïåðåâèùóº íîâîêà¿í.
— Невідомий автор, “015 Basenko Il Budniuk Oo Vladika As Ta In Anesteziologiia Inten Tech”