Значення
-
АЛЕ́КТО, невідм., жін. або чол., власн. назва.
-
1. В античній міфології: одна з трьох Ериній (богинь помсти), яка уособлює невпинний гнів та кару за скоєні злочини, зокрема за братовбивство та порушення родинних зв’язків.
-
2. У переносному значенні, книжн.: про жінку, сповнену невгамовної люті, злоби та ненависті; люта, невблаганна месниця.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. алекта, р. алекти, д. алекті, з. алекту, о. алектою, м. алекті, к. алекто