АЛЕ́КТО, невідм., жін. або чол., власн. назва.
1. В античній міфології: одна з трьох Ериній (богинь помсти), яка уособлює невпинний гнів та кару за скоєні злочини, зокрема за братовбивство та порушення родинних зв’язків.
2. У переносному значенні, книжн.: про жінку, сповнену невгамовної люті, злоби та ненависті; люта, невблаганна месниця.