Словник Української Мови
Буква
Алегорія, -ї, жін.
1. літ., мист. Спосіб образного зображення абстрактного поняття або явища через конкретний художній образ, предмет чи істоту; інакомовлення. Наприклад, зображення правосуддя у вигляді жінки з терезами.
2. Художній образ, створений за допомогою такого способу; алегоричне висловлювання, опис або зображення. Наприклад, лев як алегорія сили та влади.
Приклад 1:
Перший із Них належить Ґьоте, який у своїх «Максимах і рефлексіях» за номером 742 і 743 виголошує таке: «Алегорія перетворює явище на поняття і поняття на образ, але так, що поняття завжди окреслюється і повністю охоплюється цим образом, виділяється ним і виявляється через нього. Символ перетворює явище на ідею і ідею на образ, але так, що ідея, затримана в образі, назавжди лишається безмежно дійовою та недосяжною, і, навіть будучи висловленою всіма мовами, вона все ж залишається невисловлюваною».
— Андрухович Юрій, “Перверзія”