посіятися

Приклад 1:
Невольнича муза ~288 ÎÄÈÍÀÄÖßÒÜ несу в крові ляк кроку за поріг запаморочення пропасті після звичного поля а я так довго жадав упасти в медвяні левади твоїх очей посіятися в тихі і довірливі скиби все ламається як зигзаг скали навіть промінь світила доброго яко Бог зіштовхує нервово мою розмірену любов у відчай зміняє соняшниковий ритм у збуреному тілі ÄÂÀÍÀÄÖßÒÜ з тим словом я ходив між людей як з монетою ще не випробуваною на зуб піраміди достатку вгинали обруси долин повнота випліскувала через стрімкі береги ясніла досконалість замість душі у погляді каменю а сонце на різьбах ваготіло як вим’я зі струменями запахущого молока золото було щирим а мене пік розтоплений метал кожного щемного звука щастя ÒÐÈÍÀÄÖßÒÜ і нині і завжди починається біль з таємної вечері де мінливі кольори очей між свічками втоплено глибоко в дошках як гвіздки коли ноги обмиті побратимами Тринадцять алогій 289~пара рук вже чекає дзвінкої винагороди а інша прочуває гострий вогонь цвяхів стигми мої відчиняються не один раз до року заціплюю долоні щоб не зрадитись жодною краплею але не можу зрадо не можу здоймити не можу великодушно не можу зоряні руки як Він вуста мої душить прокльон 24—26.Х. І. Калинець.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”