Словник Української Мови
Буква
Аккадці, мн. (одн. аккадець, аккадка). 1. Стародавній семітський народ, що в III–II тисячоліттях до н. е. населяв північну частину Межиріччя (територія сучасного Іраку) та заснував Аккадське царство.
2. Жителі стародавнього міста Аккад (Аккаде) та його околиць.
Приклад 1:
Вчені припускають, що аккадці були тубільним населенням Південної Месопотамії, принаймні мешкали там ще в неоліті. В першій половині II тис.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
до н. е. вони розчинилися серед сонму семітських племен, які наводнили собою Передню Азію і взяли назву своїх основних центрів — аккадці, вавилонці, ассирійці тощо. Були семіти пришельцями чи аборигенами Сирій- сько-Месопотамського степу — це питання залишається дискусійним.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”