1. У психіатрії — патологічна нездатність до прийняття рішень, що виявляється у затяжній вагальності, нерішучості та неможливості завершити дію, навіть коли її мета зрозуміла; симптом деяких психічних розладів (наприклад, при шизофренії).
2. У філософії (особливо в екзистенційному вченні С. К’єркегора) — поняття, що позначає внутрішню роздвоєність, нездатність індивіда зробити вибір і взяти на себе відповідальність за нього, що призводить до відчуття порожнечі та відчаю.