1. У лінгвістиці — спосіб утворення граматичних форм і похідних слів шляхом послідовного приєднання до кореня або основи афіксів (префіксів, суфіксів, інфіксів, постфіксів), кожен з яких виражає лише одне граматичне значення; характерна ознака аглютинативних мов (наприклад, тюркських, фінно-угорських).
2. У медицині та біології — процес склеювання та випадіння в осад мікроорганізмів, формених елементів крові (наприклад, еритроцитів) або інших клітин під впливом специфічних антитіл, аглютинінів.