аглютинація

[ɑɦljutɪnɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:А

Значення

  1. АГЛЮТИНА́ЦІЯ, ї, жін.

  2. 1.лінгв. Спосіб творення граматичних форм і похідних слів шляхом послідовного приєднання до незмінної основи чи кореня однозначних, стандартних афіксів, кожен з яких виражає лише одне граматичне значення. Характерна для урало-алтайських, тюркських, фінно-угорських та деяких інших мов.

  3. 2.біол., мед. Схрещування, склеювання та випадання в осад бактерій, еритроцитів та інших клітин під впливом специфічних антитіл (аглютинінів). Використовується для визначення груп крові, ідентифікації збудників інфекційних хвороб.

  4. 3.техн. Злипання частинок дисперсної фази в колоїдних системах (напр., у пилу, тумані) з утворенням більших агрегатів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. аглютинація, р. аглютинації, д. аглютинації, з. аглютинацію, о. аглютинацією, м. аглютинації, к. аглютинаціє

Більше записів