Словник Української Мови
Буква
АГІТА́ЦІЯ, ї, жін.
1. Діяльність, спрямована на поширення певних ідей, поглядів, гасел серед широких мас із метою схилити їх до певних дій, підтримки чи участі в чому-небудь; активна пропаганда. Найчастіше вживається в політичному контексті (передвиборча агітація, агітація за кандидата).
2. заст. Збудження, хвилювання, стан піднесення, викликаний сильними переживаннями.
Приклад 1:
Лаговський, заклопотаний, заходився був докладно пояснювати своєму молодому приятелеві, що політичні пересвідчення — це одна річ, а активна політика та агітація — це друга річ, і що хоч утікати од політики він мусить, та робить це тільки через свою хоробу, але ж зовсім викоренити свої органічні політичні симпатії і антипатії він не може. Підступив він до цієї теми здалека, бо хотів її вияснити якнайширше, а Володимир знов не хотів розуміти, що то за політичні пересвідчення, які активно не виявляються, а тільки десь платонічно ховаються.
— Тютюнник Григорій, “Вир”