АЛІЗАРИ́Н, -у, чол. 1. Органічна барвна речовина червоного кольору, яку добувають із коренів марени фарбувальної або синтезують із кам’яновугільного дьогтю; використовується для фарбування тканин, у виробництві лаків тощо.
алізарин
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |