Значення
-
Адітон, невідм., сер. 1. У давньогрецькій архітектурі: внутрішнє, закрите для сторонніх приміщення храму, де знаходилася культова статуя божества; святилище, найсвятіше місце. 2. У християнських храмах (переважно візантійського обряду): вівтарна частина, відокремлена від нави іконостасом або перегородкою; святилище.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. адітон, р. адітону, д. адітонові, з. адітон, о. адітоном, м. адітоні, к. адітоне