Словник Української Мови
Буква
АБСТРАГУВАННЯ, -я, сер. 1. Дія за значенням абстрагувати й абстрагуватися; уявне відокремлення певних властивостей, ознак, зв’язків предмета чи явища від інших його сторін, що дає змогу виокремити та дослідити їх у «чистому» вигляді. Абстрагування є необхідною умовою наукового пізнання.
2. Результат такого мисленнєвого процесу; абстракція. Наукове абстрагування дає змогу глибше зрозуміти сутність явищ.
Приклад 1:
В тім же плані абстрагування від дійсності, заповнюючи прогалину після втрати Приходька, він іноді розповідав щось із світової літератури або з історії авіації, — утікаючи сам і допомагаючи людям утікати від кошмару дійсності, рятуючи та скріплюючи їх морально, в подяку за їхню таку товариську опіку над ним. Дні минали.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Такого рівня абстрагування не мали цивілізації стародавнього Сходу та Америки. Його досягли у Стародавній Греції в VI—V ст.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”