Абстрагува́тися, -у́юся, -у́єшся, недок. і док.
1. Подумки відокремлювати істотні ознаки, властивості або зв’язки предмета чи явища від неістотних, другорядних; відволікатися від конкретних, часткових аспектів з метою глибшого пізнання загальних закономірностей. У науковому дослідженні важливо вміти абстрагуватися від випадкових фактів.
2. У думках або в уяві відсторонюватися від чого-небудь, не зважати на щось, ігнорувати певні обставини чи подразники. Щоб зосередитися на роботі, він намагався абстрагуватися від стороннього шуму.