Значення
- (Філософія) –
Надання чому-небудь абсолютного, безумовного значення; розглядання явища, поняття або принципу як вічної, незмінної, самодостатньої сутності, незалежної від конкретних умов, обставин чи відношень.
- (Філософія) –
У філософії та методології пізнання — помилкове прийняття обмежених або відносних сторін дійсності за цілковиту, абсолютну істину; перетворення окремих аспектів чогось на незалежну, абсолютну суть.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. абсолютизування, р. абсолютизування, д. абсолютизуванню, з. абсолютизування, о. абсолютизуванням, м. абсолютизуванні, к. абсолютизування