У значенні прислівника: так, що набуває ознак абсолюту; надмірно узагальнено, перетворено на безумовну та незмінну істину, позбавлену відносності та обмежень.
абсолютизовано
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прислівник () |
Словник Української Мови
Буква
У значенні прислівника: так, що набуває ознак абсолюту; надмірно узагальнено, перетворено на безумовну та незмінну істину, позбавлену відносності та обмежень.
Відсутні