Абсолютизованість — абстрактний іменник; властивість або стан за значенням абсолютизований; доведення чого-небудь до крайнього ступеня, визнання чогось беззаперечним, незмінним, єдино можливим, без урахування відносності, конкретних умов та інших чинників.
абсолютизованість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |