Значення
-
АБЛА́УТ, -а, чол. У мовознавстві: чергування голосних звуків у коренях або афіксах споріднених слів чи граматичних форм, яке виконує словотвірну або формотвірну функцію; різновид внутрішньої флексії. Наприклад: нести — носити — ніс.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. аблаут, р. аблаута, д. аблаутові, з. аблаут, о. аблаутом, м. аблауті, к. аблауте