Значення
-
АБІЄТИ́Н, у, чол. 1. Тверда смолиста речовина, яку добувають із живиці хвойних дерев (переважно ялиці) шляхом перегонки; основний компонент каніфолі.
-
хім. Трициклічна дитерпенова кислота (C₁₉H₂₉COOH), що входить до складу живиці хвойних рослин і використовується у виробництві лаків, мила, синтетичного каучуку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. абієтин, р. абієтину, д. абієтинові, з. абієтин, о. абієтином, м. абієтині, к. абієтине