АБІЄТИ́Н, у, чол. 1. Тверда смолиста речовина, яку добувають із живиці хвойних дерев (переважно ялиці) шляхом перегонки; основний компонент каніфолі.
2. хім. Трициклічна дитерпенова кислота (C₁₉H₂₉COOH), що входить до складу живиці хвойних рослин і використовується у виробництві лаків, мила, синтетичного каучуку.