Багатостовбурність — ботанічна характеристика дерева або куща, що має не один, а кілька головних стовбурів (стовбурів першого порядку), які ростуть від спільної кореневої системи або дуже близько один від одного, утворюючи єдину крону.
Багатостовбурність — у лісівництві та дендрології: морфологічна ознака рослини, що виникає природним шляхом (наприклад, у деяких видів дерев та кущів) або внаслідок специфічного формування (обрізки, пошкодження), коли замість одного домінантного стовбура розвивається група рівнозначних стовбурів.