одурілий

1. Який втратив здатність нормально мислити, розуміти навколишнє; приголомшений, оглушений від сильного враження, переживання, втоми тощо.

2. Який діє безтямно, наче втратив розум; шаленілий, скажений.

3. Розм. Надзвичайно сильний за інтенсивністю, ступенем вияву; дуже великий, величезний.

Приклади:

Приклад 1:
Гнат на мить був як одурілий, далі знов гірко заридав та й порвавсь бігти.
— Тютюнник Григорій, “Вир”