оглушений

1. Який перебуває у стані втрати слуху або значного його погіршення внаслідок пошкодження органів слуху, сильного звукового впливу або контузії.

2. Який перебуває у стані приголомшеності, сильного психічного потрясіння, збентеження, що призводить до тимчасової втрати здатності чітко мислити чи реагувати.

3. (у лінгвістиці) Про звук (зокрема приголосний), що втратив свою дзвінкість, став глухим.

Приклади вживання

Приклад 1:
Юрій був оглушений тією новиною, але не міг до кінця виважити, що це означатиме для нього. Все-таки він знову гетьман.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: прикментик () |