оглушений

1. Який перебуває у стані втрати слуху або значного його погіршення внаслідок пошкодження органів слуху, сильного звукового впливу або контузії.

2. Який перебуває у стані приголомшеності, сильного психічного потрясіння, збентеження, що призводить до тимчасової втрати здатності чітко мислити чи реагувати.

3. (у лінгвістиці) Про звук (зокрема приголосний), що втратив свою дзвінкість, став глухим.

Приклади:

Приклад 1:
Юрій був оглушений тією новиною, але не міг до кінця виважити, що це означатиме для нього. Все-таки він знову гетьман.
— Франко Іван, “Мойсей”