романтизм

1. Художня та інтелектуальна течія в європейській і американській культурі кінця XVIII — першої половини XIX століття, що виникла як реакція на раціоналізм Просвітництва та класицизм, акцентуючи увагу на індивідуальності, емоціях, внутрішньому світі людини, творчій свободі, тяготінні до ідеалу, оспівуванні природи, національної самобутності та історичного минулого.

2. Творчий метод у літературі та мистецтві, заснований на принципах цієї течії, що протиставляє реальному, повсякденному світу світ високих ідеалів, сильних почуттів, фантазії, часто використовуючи фольклорні, екзотичні, гротескні або містичні мотиви.

3. Романтичний світогляд, поведінка або характер, що виражається в ідеалізмі, поезії, зверненні до почуттів, схильності до мрій та пошуку високого, недосяжного ідеалу в житті чи коханні.

Приклади:

Приклад 1:
Працюючи над дисертацією «Поетика Шевченка і український романтизм», я відкрила цілі поклади невідомого мені з історії української — і не лише української — літератури й уперше по-справжньому осмислила її, і, зокрема, Шевченка, у світовому контексті. Отже, це були роки нагромадження знань, естетичного вироблення, створення культурних передумов для самостійного творчого життя.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Я хотiла прилучити чистий, я сказала б, святий романтизм своєї натури до заголеної й брудної правди життя але це моє бажання розбивалось об глуху стiну наманiкюреного вiку. Уже з останньої зустрiчi з Чаргаром щось ворухнулось менi, що з цього, мабуть, нiчого не вийде, в цiй нерiвнiй боротьбi мене буде деморалiзовано — i тiльки.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”