рокіт

1. Глухий, гуркотливий звук, що лунає від падіння важких предметів, від грому, віддаленої канонади тощо; гуркіт.

2. (у спеціальній термінології) Характерний звук, що виникає при роботі дизельного двигуна на низьких оборотах.

3. (у лісівництві) Шум, що його видає ліс під час сильного вітру.

Приклади:

Приклад 1:
ХУТІР ВИШНЕВИЙ В. Ц. Там, за порогами, в степах, де землі щедрі та розлогі, сидять лелеки на стовпах і ріллі дихають вологі, там що не впало – проросло, шляхи – як рокіт на бандурі, там як зривались чорні бурі – чорнозем тоннами несло, – Вишневий Хутір… Ні душі. А де ж ті вишні, де ті вишні?
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”